Іпсилон Андромеди d
 Погляд митця на ймовірний екзомісяць υ Андромеди d, що має власні океан і атмосферу, на тлі самої планети | |
| Відкриття | |
|---|---|
| Відкривач | Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики |
| Дата відкриття | 1999 |
| Метод відкриття | Метод Доплера |
| Орбітальні характеристики | |
| Середній радіус орбіти | 2,5 а.о |
| Ексцентриситет | 0,3 |
| Фізичні характеристики | |
| Середній радіус | 1,11 радіусів Юпітера. |
| Маса | 10,25 мас Юпітера. |
 Іпсилон Андромеди d у Вікісховищі | |
Іпсилон Андромеди d (лат. Upsilon Andromedae d) — відкритий у квітні 1999-го року газовий гігант, що обертається навколо подібної до Сонця зорі υ Андромеди. Відкриття цього небесного тіла зробило названу зорю центром однієї з перших відомих систем, до якої належать кілька екзопланет (після системи пульсара PSR 1257+12).
Період обертання 1276,46 ± 0.57 доби[1] (3,5 року), велика піввісь орбіти 2,51 а. о., орбіта витягнута (ексцентриситет — 0,3). Маса екзопланети 10,25 мас Юпітера. Максимальний кут нахилу орбіти до променя зору 155,5°.
Як і більшість відомих екзопланет, υ Андромеди d була виявлена через вимірювання коливань радіальної швидкості своєї зорі під впливом гравітації планети. Це було зроблено методом доплерівської спектроскопії, шляхом точних обчислювань допплерівського зсуву спектру υ Андромеди. На момент відкриття нового небесного тіла поблизу зорі вже було знайдено знайшли «гарячий Юпітер» Іпсилон Андромеди b, але 1999 року стало зрозуміло що одна-єдина екзопланета не може пояснити криву змін.
У 1999 році астрономи Університету штату в Сан-Франциско[en] та Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики незалежно один від одного дійшли висновку, що відомостям найкраще відповідає трипланетна модель. Дві нові планети отримали позначення Іпсилон Андромеди c й Іпсилон Андромеди d.
- ↑ R. Ligi, D. Mourard, A. M. Lagrange, K. Perraut, T. Boyajian, Ph. Bério, N. Nardetto, I. Tallon-Bosc, H. McAlister, T. ten Brummelaar, S. Ridgway, J. Sturmann, L. Sturmann, N. Turner, C. Farrington and P. J. Goldfinger. A new interferometric study of four exoplanet host stars: θ Cygni, 14 Andromedae, υ Andromedae and 42 Draconis : A5 // A&A. — 2012. — Т. 545. — DOI:10.1051/0004-6361/201219467.